Департамент науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації
Офіційний сайт Департаменту освіти Харківської міської ради
Управління освіти адміністрації Червонозавоводського району Харківської міської ради
Управління кримінальної міліції у справах дітей
Громадська організація Ла Страда - Україна!

Лікар радить, консультує, інформує

Нормативні документи

 

1. ЗУ " Про забезпечення санітарного епідемічного благополуччя населення"

2. ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб»

3.Постанова  Кабінету Міністрів України від 1406.2001 №826.  «Порядок медичного обслуговування дітей у дошкільному навчальному закладі»

4.Постанова переліку професій виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим медичним оглядам порядку проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок

5.  Наказ Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України від 30.08.2005 №432/496 «Про вдосконалення організації медичного обслуговування дітей у дошкільному навчальному закладі».

6. Наказ Міністерства охорони здоров’я України  24.03.2016  № 234 «Про затвердження Санітарного регламенту для дошкільних навчальних закладів

7.Наказ МОЗ " Щодо організації проведення обов'язкових профілактичних медичних оглядів працівників окремих професій, виробництв і організацій, діяльність яких пов'язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб" від 03.07.2002 № 280

 8.Лист МОЗ № 111−01÷89 від 29.03.18 року «Щодо медичних довідок для відвідування закладів освіти»

 9.  Лист МОЗ, МОН №1/9 537 05.2-11/235301  від  06.09.2018 «Щодо напруженої епідемічної ситуації 

10.Про внесення змін до Порядку державної реєстрації (перереєстрації) дезінфекційних засобів (Постанова КМУ № 178 від 14.03.2018 року)

11. Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації) дезінфекційних засобів (Постанова КМУ № 908 від 03.07.2006 року)

12.Про посилення контролю щодо проходження обов'язкових медичних оглядів працівниками дошкільних навчальних закладів (Наказ МОН молодьспорт № 1365 від 25.11.2011 року)

13.Про затвердження Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць (Наказ МОЗУ № 145 від 17.03.2011 року)

14.Про затвердження Державних санітарних норм та правил "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" (ДСанПіН 2.2.4-171-10) Наказ МОЗ України № 400 від 12.05.2010 року

15.Про атестацію молодших спеціалістів з медичною освітоюНаказ МОЗУ № 742 від 23.11.2007 року

16.Про затвердження Форм первинної облікової документації з інфекційної, дерматовенерологічної, онкологічної захворюваності та інструкцій щодо їх заповнення

17.Перелік оснащення медичного кабінету дошкільного навчального закладу

18.Перелік лікарських засобів та виробів медичного призначення у медичному кабінеті дошкільного навчального закладу для надання невідкладної медичної допомоги

19.Про удосконалення амбулаторно-поліклінічної допомоги дітям в Україні

20.Про організацію та проведення заходів по боротьбі з педикульозом

21.Вимоги до утримання та експлуатації, а також до показників безпечності води басейну викладені у Рекомендаціях зі знезаражування води, дезинфекції підсобних приміщень і санітарному режиму експлуатації купально-плавальних басейнів

22.ЩОДО ВІДРАХУВАННЯ ВИХОВАНЦІВ ЗАКЛАДІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ (Лист МОН України від 15.06.2018 № 1,9-392)

23.Щодо використання медичних форм для зарахування дітей до закладів дошкільної освіти
і загальноосвітніх навчальних закладів

Перелік нормативно - правових актів, які регламентують діяльність щодо повірки вимірювальних приладів

Закон України"Про метрологію та метрологічну діяльність"

Постанова Кабінету Міністрів України  "Про затвердження переліку категорій
законодавчо регульованих засобів вимірювальної
техніки, що підлягають періодичній повірці"

Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлв України "Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями"

 

 

 

  ПРОФІЛАКТИКА ГРИПУ ТА ІНШИХ ГОСТРИХ РЕСПІРАТОРНИХ ІНФЕКЦІЙ (ГРІ)                       ПАМ'ЯТКА

ГРІ — це велика група гострих вірусних захворювань, які характеризуються повітряно-крапельним шляхом передавання та переважним ураженням верхніх дихальних шляхів. Грип є найбільш поширеним гострим респіраторним вірусним захворюванням, особливість якого полягає в надзвичайно швидкому поширенні і вираженій інтоксикації. Механізм передавання вірусу грипу — повітряно-крапельний. Грип може призвести до тяжких ускладнень з боку легеневої, серцево-судинної, нервової, ендокринної систем.

 

Профілактика захворювань

Профілактичні заходи спрямовані насамперед на підвищення резистентності організму до дії збудників грипу, а також інших ГРІ та ГРЗ.

1.        Ефективними, особливо в період підвищення захворюваності, фахівці відзначають такі методи профілактики:

•         повноцінне харчування з додаванням вітамінів у природному вигляді;

•         загартовування та часте провітрювання приміщень;

•         вживання загальнозміцнювальних та тонізуючо-імуномодулюючих препаратів та препаратів цілеспрямованої імуностимулюючої дії.

 

2.        Високоефективними є рекомендації загального санітарно-гігієнічного спрямування, зокрема:

•         часто мити руки з милом, особливо після відвідування туалету;

•         прикривати ніс та рот хустинкою (або одноразовими серветками), особливо під час кашлю та чхання;

•         широко застосовувати засоби нетрадиційної (народної) медицини, гомеопатичні препарати, оксолінову мазь.

 

На що необхідно звернути увагу

Існують деякі особливості клінічного перебігу грипу в різних вікових групах. У дітей молодшого віку передусім можуть з’явитися симптоми нейротоксикозу (блювання, судоми) навіть на тлі субфебрильної температури тіла. Захворювання здебільшого починається гостро, з проявів загальної інтоксикації (озноб, відчуття жару, сильний головний біль, біль в очах). Хворого турбує загальна слабкість, ломота в попереку, крижах, суглобах, м’язовий біль, порушується сон. Привертає увагу вигляд обличчя хворого: гіперемія, одутлість, блискучі очі — загалом воно нагадує обличчя заплаканої дитини. Інкубаційний період під час грипу коливається від декількох годин до 3 діб.

Здебільшого на другу добу хвороби з’являється сухий кашель, починає турбувати біль у грудях. На 3–5 добу кашель м’якшає, з’являється незначна кількість слизового мокротиння. Носове дихання порушене через набряк слизової оболонки.

Вже в перші години температура тіла може сягати 39–40 °С, утримуватись на такому рівні 2–3 доби. Проте, якщо гарячка триває надалі або розвивається її друга хвиля (загалом триває довше 5–7 діб), це свідчить про розвиток бактеріальних ускладнень. Лікування ГРВІ та грипу є складною проблемою, тому його має визначати лікар. Не потрібно вдаватися до самолікування, адже це небезпечно! За своєчасного і правильного лікування хвороба закінчується повним одужанням.

ВІТРЯНА ВІСПА

Вітряна віспа — це вірусна хвороба, під час якої на шкірі та слизовій оболонці з’являються сверблячі пухирці. Вона легко передається повітряно-крапельним шляхом.

ТРЕБА ЗНАТИ!

Збудник хвороби — фільтруючий вірус — дуже летючий та рухливий, він може проникати крізь вікна, двері, щілини в стінах, з поверху на поверх, з приміщення до приміщення. Але він нестійкий за межами організму людини. Збудник вітряної віспи швидко гине, він не передається через третю особу та речі. Інкубаційний період хвороби становить від 11 до 21 доби.

Дитина, яка перехворіла на вітряну віспу, набуває стійкого імунітету.

Хворий заразний для оточуючих приблизно протягом 7 днів: з дня, що передує появі пухирців, і до їх підсихання.

 

Симптоми хвороби:

·        незначне підвищення температури;

·        слабкість, головний біль;

·        висип: дрібні червоні сверблячі прищики, що перетворюються на пухирці, потім підсихають і утворюють струпи;

·        висипка з’являється групами протягом декількох днів, тому одночасно можна бачити різні її елементи.

 

Що перевіряти:

·        кожного дня оглядайте висип, переконайте дитину, що не можна розчухувати пухирці, бо це може призвести до появи рубців або викликати повторне інфекування;

·        дітей віком до 7 років, які були в контакті з хворим на вітряну віспу, але не хворіли на неї, ізолюють на 21 добу з моменту контакту.

НЕ МОЖНА ДАВАТИ АСПІРИН (загроза ускладнень)!

 

                              

ПОЛІОМІЄЛІТ ПОВЕРНУВСЯ В УКРАЇНУ
НАШІ ДІТИ ПОТРЕБУЮТЬ ВАКЦІНАЦІЇ
ПОЛІОМІЄЛІТ - це невиліковне інфекційне захворювання. Його спричиняє вірус поліо, що уражає нервову систему та призводить до паралічу, від якого жертви страждають усе життя. 5-10% з тих, що захворіли, помирають через ураження дихальних м'язів. Вірус поліо є дуже заразним. Він може передаватися від дитини до дитини та інфікувати без жодних симптомів, поки не призведе до зараження та паралічу тієї дитини, яка не має щеплення. Вірус живе в зараженій слині або калі інфікованої особи протягом багатьох тижнів. Поліо передається під час контакту калом аба слиною інфікованої людини - як правило через брудні руки до рота, - а після цього розмножується в кишечнику. Вірус може заражати воду та їжу, якщо люди не миють руки!

 

Дуже часто батьки запитують: чи варто робити дітям профілактичні щеплення? Чи не краще надати маляті перехворіти дитячими інфекційними хворобами, такими, як кір, кашлюк і інші, поки він ще малий? Адже багато хто знає, що у дорослих ці хвороби проходять набагато важче.

Чи не виявить щеплення негативного впливу на організм дитини? Адже і терміни імунітету, тобто несприйнятливості до хвороби після різних щеплень не так вже й тривалі (в середньому 2-5 років).
Позитивна роль щеплень в минулому:Отже, чи потрібні профілактичні щеплення? Ми знаємо, які страшні смертельні хвороби існували раніше. Епідемії чуми, чорної віспи охоплювали міста, країни, цілі континенти. Населення часто вимирало повністю, видужували одиниці … Однак зараз ці захворювання майже не зустрічаються. Так, останні випадки захворювання чорною віспою були зареєстровані в 70-х роках, у зв’язку з чим і були скасовані обов’язкові щеплення проти віспи у нас і за кордоном. Саме профілактичні щеплення у всіх країнах позбавили людство від цих страшних інфекцій.

Вперше профілактичні щеплення були зроблені англійським лікарем Е. Дженнер наприкінці XVIII століття. У цей час ще не було нічого відомо ні про імунітет, тобто про захисні сили організму проти інфекцій, ні про те, як можна зменшити сприйнятливість людини до хвороби. Не знали нічого і про збудників інфекційних хвороб – віруси, мікроби. Отже, в той час не могли знати і про те, що введення в організм ослаблених або вбитих збудників інфекційних хвороб призводить до інтенсивного вироблення специфічних захисних антитіл, що і оберігає людину від захворювання. Не було теоретичних знань основ імунітету, але була спостережливість та інтуїція чудового лікаря. Дженнер зауважив, що жінки-коровніци ніколи не хворіють чорною віспою.

А вони ж, доглядаючи за коровами щоденно, зустрічаються з худобою, яка хворіє «коров’ячої» віспою. Тоді доктор прищепив людям вміст бульбашок «коров’ячої» віспи і довів, що у щеплених виробляється несприйнятливість до натуральної віспі. Матеріал, взятий із бульбашок «коров’ячої» віспи, назвали вакциною від латинського слова «vaccina» – у перекладі: «коров’яча». Багато років по тому, за пропозицією Лун Пастера, всі препарати, що попереджають захворювання, стали називати вакцинами. Так уперше 200 років тому був знайдений захист від епідемій чорної віспи.

Уже в наш час з успіхом були ліквідовані такі страшні інфекційні хвороби, як дифтерія та поліомієліт. Після початку вакцинації дітей проти поліомієліту зовсім зникли найстрашніші – паралітичні форми захворювання. Дифтерія майже повністю зникла в Москві на початку 60-х років. Поодинокі випадки зустрічалися і згодом, але вони були привізними – «вокзальна» дифтерія. Проте в даний час дифтерія з’явилася знову.

Основна причина появи цього захворювання в Москві та інших містах – це міграції великих груп населення в результаті тих катаклізмів, які зараз мають місце в країні. Є й інші причини: багато московських дітей не отримують щеплень з-за різних захворювань. У більшості дорослих людей також зник імунітет до цього захворювання. Всі ці причини створили грунт для нового спалаху дифтерії у наш час на початку серед дорослих, а потім і серед дітей.

Щеплення небезпечні, але все-таки потрібні: Отже, чи потрібно робити дітям щеплення? Так, потрібно. Особливо проти дифтерії та поліомієліту. Чи справляють щеплення негативний вплив на організм дитини? Безумовно, вони не безпечні і не раз зустрічаються ускладнення. Саме лікарі стаціонарів найчастіше спостерігають реакції або захворювання, що виникають після введення вакцин. Дільничні педіатри, як правило, відсилають таких дітей в лікарню для постановки діагнозу і лікування. Майже у  всіх випадках післяпрививочних ускладнень порушуються ті чи інші правила – інструкції із прищепної справи, наявні під рукою кожного лікаря. Наведено кілька прикладів:

У лікарні ім. Русакова  спостерігався випадок дуже важкого хворого з енцефалітом (запальний процес у мозку), причиною виникнення якого було профілактичне щеплення проти віспи. Це щеплення зробили малюкові, у якого були ознаки підвищення внутрішньочерепного тиску після пологів. Варто було тільки почекати з щепленням до 1-1,5 років, як написано в інструкції, – «вакцинацію починати не раніше ніж через 12 місяців після зникнення патологічних симптомів і тільки після укладення невропатолога» – і не було б такої біди. Ця дитина після 6 місяців стала добре розвиватися, і лікар, в порушення інструкції, вирішив зробити щеплення, не дивлячись на симптоми, що мали місце в перші місяці життя малюка.

Інший приклад – важке ускладнення після щеплення проти дифтерії у дитини з ексудативним діатезом. Дитина з родини, де мати і бабуся страждали екземою. У малюка був неяскраво виражений ексудативний діатез. Як сказано в інструкції? «Прищеплювати через 6 місяців після зникнення шкірних змін». Перше щеплення він переніс добре, проте мати зазначила, що у малюка стали з’являтися вночі короткочасні напади утрудненого дихання. Після другої вакцинації розвинувся напад бронхоспазму, посилилися шкірні прояви алергії; дитину довелося госпіталізувати.

Наступний приклад: хлопчик лікувався в лікарні у зв’язку з хронічним шлунково-кишковим захворюванням. При обстеженні звернули увагу на ходу дитини: було враження, що він переніс параліч. Мати розповіла, що кульгавість у дитини з’явилася після щеплення проти поліомієліту. Мабуть, виник так званий «вакциноассоціорованний» поліомієліт, тобто захворювання, викликане щепленням, зробленим відразу після загострення хронічного захворювання травного тракту.

Жива вакцина проти поліомієліту (вакцина Сейбіна), якою щеплять у нас і за кордоном, не повинна вводитися дітям під час гострих шлунково-кишкових захворювань і в періоді загострень хронічних хвороб. Слід вилікувати дитину, а вакцинацію провести через 1-1,5 місяця після одужання. У хворому кишечнику живий вірус поліомієліту може почати розмножуватися і викликати захворювання.

Вакцинацію після гострих інфекцій респіраторного тракту можна починати тільки через місяць після одужання.

Можна було б навести ще багато інших прикладів, але всі вони свідчать про те, що післяпрививочні ускладнення пов’язані в основному навіть не з якістю самих вакцин, а з порушенням всім відомих інструкцій з проведення профілактичних щеплень.

Треба розбирати всі випадки післяпрививочних ускладнень, розбирати у присутності всіх лікарів району, а не приховувати їх. Так само, як у лікарнях завжди розбирають і аналізують усі важкі наслідки захворювань. Якщо б кожен випадок ускладнень докладно розбирали в поліклініках, на районних конференціях лікарів, то дільничному лікареві було б значно легше працювати.Лікар не повинен боятися звинувачень у невиконанні щеплень! Якщо б всі недоліки в організації виконання щеплень розкривалися, то і завідувачі відділеннями вимагали б від дільничних лікарів не кількість щеплень, а їх якісне виконання.

На жаль, порушення правил та інструкцій при виконанні щеплень нерідко виявляється звичайною справою в лікувальних установах, адже їх недотримання часом загрожує дітям смертельною небезпекою.

Зараз багато лікарів вважають, що треба «сміливіше» робити щеплення проти дифтерії у зв’язку з несприятливою епідеміологічною обстановкою з цією інфекцією. Але тоді чому ж так суворо потрібно дотримуватися сьогодні прищепний графік? Мама хоче зробити маляті щеплення проти дифтерії, а їй кажуть, що спочатку належить зробити проти туберкульозу. Відомо, що інтервал між цими вакцинації повинен бути не менше двох місяців. Відомо також, що протидифтерійний імунітет виникає частіше після другої вакцинації (повинна проводитися через 45 днів після першої).

Отже, під час епідемії дифтерії щеплення проти нього відкладається в середньому на 2-3 місяці. А якщо врахувати той факт, що нещеплені діти – це діти, щеплення яким не робилися, як правило, через часті хвороби, і вони можуть в цей термін знову захворіти, то щеплення відкладається ще на довгий час. Чи правильно це? Не потрібно зараз порушити звичайний графік з тим, щоб більшу кількість дітей захистити від дифтерії? До того ж багато лікарів вважають, що щеплення проти туберкульозу – не основний, а тільки допоміжний захід боротьби з цим захворюванням. У той же час всі ми знаємо, що вакцинація проти дифтерії ефективна. У нас вже був досвід повного зникнення цієї страшної інфекційної хвороби у дітей протягом майже 30 років.

Батькам необхідно знати наступне: не можна робити щеплення і відразу ж віддавати дитину до дитячого закладу. Діти повинні адаптуватися до нових умов життя. Зазвичай в періоді адаптації після надходження в садок вони починають часто хворіти. І, як правило, неможливо довести вакцинацію до кінця з-за нескінченних простудних захворювань. А якщо й доводимо, то ризикуємо або отримати ускладнення на щеплення, або не отримати у дитини бажаного імунітету до інфекцій. Краще зробити щеплення за кілька місяців до надходження в садок. Тоді період адаптації дитини до нового середовища пройде легше. Цим же ми вбережемо дитину від прищеплювальних ускладнень.

Ослабленим дітям краще робити щеплення вакциною, в якій не міститься противококлюшний компонент (АДСМ), так як більшість лікарів вважає, що саме з цим компонентом найчастіше пов’язані несприятливі реакції на щеплення.

Після будь-якого щеплення у дитини протягом 2-3 діб може бути невелике підвищення температури, млявість, дратівливість. Дитина як би в легкій формі переносить інфекцію. Протягом цих днів варто залишити її вдома, дати можливість побільше полежати в ліжку, не перегодовувати, багато поїти. Будь-які процедури, а також походи в лазню, фізкультурні заняття, екскурсії краще відкласти в середньому на 6-7 днів.

Тільки дотримання всіх правил справи прищепння гарантує розвиток імунітету у дитини і дозволяє уникнути прищеплювальних реакцій і прищепних ускладнень.

 

 ОБЕРЕЖНО ГРИБИ!!! Симптоми отруєння грибами
нудота, блювота, біль у животі, посилене потовиділення, зниження артеріального тиску, судоми, мимовільне сечовиділення, проноси, розвиток симптомів серцево-судинної недостатності.

Щоб запобігти отруєнню грибами, фахівці рекомендують заходи та правила, які необхідні для виконання кожній людині, дотримуйтесь їх.

Застереження!

-купуйте гриби тільки у відведених місцях продажу (магазинах, теплицях, спеціалізованих кіосках), особливо уникайте стихійних ринків.

-збирайте і купуйте тільки гриби, про які вам відомо, що вони їстівні.

Не збирайте гриби:

- якщо не впевнені, що знаєте їх - якими б апетитними вони не здавалися;

- поблизу транспортних магістралей, на промислових пустирях, колишніх смітниках, в хімічно та радіаційно небезпечних зонах;

- з ушкодженою ніжкою, старих, в'ялих, червивих або ослизлих;

-невідомих, особливо з циліндричною ніжкою, біля основи якої є потовщення "бульба", оточено оболонкою;

-ніколи не збирайте пластинчаті гриби, отруйні гриби маскуються під них;

- "шампіньйони" та "печериці", у яких пластинки нижньої поверхні капелюшка гриба білого кольору;

- Шановні батьки! Пояснюйте дітям, що не можна збирати та брати до рота гриби, які ростуть на вулицях, у дворах та майданчиках  міста.

 

  Вітряна віспа, вітря́нка (лат. Varicella, грец. Ανεμοβλογιά) — гостре інфекційне захворювання з повітряно-крапельним шляхом передачі. Характеризується лихоманкою, папуловезикульознми висипанням із доброякісним протіканням.

Хвороба викликається вірусом з родини Herpesviridae — варицела-зостер (Varicella Zoster). Вірус варицела-зостер є причиною двох клінічно несхожих захворювань: вітряної віспи, що виникає переважно у дітячому віці, та оперізуючого герпеса, або оперізуючого лишая, клінічні прояви якого спостерігаються, як правило, у людей зрілого віку.
Вітряна віспа проявляється у вигляді генералізованого розеольозно-везикульозного висипання; оперізуючий герпес — висипами зливного характеру на одному або декількох розташованих поруч дерматомах. Шрами, які виникають внаслідок вторинного бактеріального ураження пошкодженої вірусом шкіри залишаються в людини на все життя. У разі відсутності вторинного інфікування шрамів не лишається, оскільки вірус не пошкоджує генеративний шар шкіри.
Вітряна віспа зазвичай виникає внаслідок первинного інфікування вірусом варицела-зостер, а оперізуючий герпес, у переважній більшості випадків, — це наслідок активізації латентного вірусу.
Збудник вітряної віспи знаходиться переважно у вмісті пухирців, що утворюються на шкірі та слизових оболонках.
Вірус вітряної віспи нестійкий до зовнішнього середовища — він швидко гине під впливом сонячного світла, нагріванні, ультрафіолетовому опроміненні. Поза організмом, на відкритому повітрі вірус гине приблизно за 10 хвилин. Збудник вітряної віспи відноситься до вірусів групи герпеса третього типу.
Чутливість до вітряної віспи унікальна — вона складає 100 %. Заразними хворі вітряною віспою стають за 48 годин до появи висипання та залишаються ними до моменту висихання останнього елемента висипу.
Інфекція передається повітряно-крапельним шляхом. З моменту утворення кірок на місцях висипань збудник передається від хворого до здорового контактним шляхом.
Збудник, що проник через носоглотку, верхні дихальні шляхи або шкіру, циркулює в крові; при заносі віруса у шкіру або слизові оболонки виникає висип, який проходить певні стадії свого розвитку до утворення та відпадання кірок.
Хвороба розпізнається на основі анамнезу, епідемічних даних, оцінки клінічних симптомів. Диференціюють від бульозної форми стрептодермії, строфулюса.
Тривалість інкубаційного періоду - від 11 до 21 дня (у середньому 15-17 днів). Зрідка спостерігається короткочасний період передвісників (продрому), що триває добу; у цей період на шкірі виникає висип, що зникає через декілька годин.
Часто хвороба розпочинається гостро - з підвищення температури до 38-39 °C, потім на різних ділянках тіла, переважно на шкірі тулуба, з'являється доволі рясний висип у вигляді круглих рожевих плям діаметром 1-3 мм; такий же висип виникає на слизових носоглотки та зіва. Потім це висипання перетворюється на пухирці, наповнені прозорою рідиною; навколо кожного пухирця (вазікули) утворюється вузька червона облямівка (обідок гіперемійованої шкіри або слизової оболонки). У центрі деяких пухирчиків з'являється вдавлення, внаслідок чого елементи висипу стають схожими на ті, що виникають при натуральній віспі. Вже на другий день багато пухирців лопаються або внаслідок свербіжу хворий здирає їх нігтями, вміст пухирців засихає на шкірі, утворюючі сухі темно-бурі кірки. Характерний поліморфізм висипу: одночасна наявність пухирців та сухих кірок на шкірі та слизових оболонках.
Протягом 6-7 днів можуть спостерігатися повторні висипи нових пухирців. На слизових оболонках носоглотки, гортані, кон'юнктиви повік пухирці легко лопаються, а ерозія слугує вхідними воротами для вторинної інфекції. У виснажених ослаблених дітей, що страждають на аліментарну дистрофію, вітряна віспа може приймати дуже важкий перебіг та в окремих випадках веде до смерті дитини. Такий же тяжкий прогноз у дітей, що страждають на змішану інфекцію (поєднання вітряної віспи з дифтерією, кіром, скарлатиною). Зрідка розвивається вітрянковий круп із ядухою, стенотичним диханням. Однак у переважній більшості випадків вітряна віспа закінчується повним одужанням.

Лікування

Етіотропне лікування
Для етіотропного лікування використовують ацикловір, який рекомендують починати вживати не пізніше, ніж через 24 години від початку хвороби.
Інше
Необхідно слідкувати за чистотою постілі та білизни. Пухирці, що відкрилися, змащують тампоном, змоченим 1% спиртовим розчином метиленового синього; для зменшення свербіжу відповідні ділянки шкіри змащують 5% спиртовим розчином ментолу. При тяжких формах вводять гамма-глобулін (3-6 мл в/м). У хворих пустульозною або гангренозною формою вітряної віспи застосовують в/м ін'єкції пеніциліну для пригнічення вторинної (бактеріальної) інфекції. У випадках вітрянкового крупу може потребуватися трахеотомія. А також звичайним розчином діамантового зеленого 1% (зеленка). Підвищену температуру можна збивати двома видами жарознижуючих препаратів: парацетамолом або ібупрофеном. Протипоказано вживання похідних аспірину через ризик виникнення синдрому Реє.

Профілактика

Дитину, що занедужала вітряною віспою, ізолюють від інших дітей до зникнення скоринок або до п'ятого дня із часу появи останніх висипних елементів. Інших дітей у віці до 7 років, що не мають імунітету до вітряної віспи, що й контактували із хворою дитиною, відправляють на карантин, тобто накладається заборона на відвідування дитячих дошкільних установ на три тижні, починаючи від дня контакту. Для активної імунопрофілактики герпеса й вітряної віспи за кордоном використовують також специфічну аттенуіровану вакцину. Застосування специфічних імуноглобулінів для профілактики оперізуючого герпеса доцільно лише у вагітних і дітей з важкими формами захворювань, що й не мають природного імунітету.


Харчові отруєння

Харчові отруєння - це захворювання, які можуть бути викликані продуктами, отруйними за своєю природою, або хвороботворними мікробами.

Харчові отруєння мікробного походження поділяються на дві групи: токсикоінфекції та бактеріальні токсикози.

Токсикоінфекції - це отруєння, викликаю мікробами, які розмножилися на продукті.

Бактеріальні токсикози - це отруєння, викликані отрутою, яку мікроби виділили у продукті. До них належать ботулізм та стафілококові токсикози.

Харчові продукти, не змінюючи свого зовнішнього вигляду й органолептичних якостей внаслідок нагромадження у них токсинів можуть стати отруйними. Використання таких продуктів може викликати захворювання. Токсини через стінки шлунка та кишечника потрапляють у кров і розносяться по всьому організму. Ознаки захворювання проявляються дуже швидко. У хворих з`являється загальна слабкість, біль у животі, головний біль, нудота, підвищення температури, відбувається зневоднення організму, можлива навіть смерть. Дуже небезпечними отруєннями є ботулізм і отруєння, викликані стафілококами.

Ботулізм-важке отруєння, яке виникає внаслідок споживання їжі, отруєної паличкою ботулінуса. Ці мікроби в природі поширені у грунті, намулі водойм, кишечниках риб (особливо осетрових), тварин; трапляються на фруктах і овочах.

Поширюється цей вид мікроорганізмів анаеробним шляхом, оптимальна температура для його розвитку 30-37 °С, при температурі, нижчій від 15 °С він розвивається, проте токсинів не утворює. Це рухома спороутворююча паличка, в якій спора розміщена у кінці клітини.

Потрапляючи на харчові продукти, паличка ботулінуса розмножується і виділяються токсини. Вони скупчуються в одному місці продукту, тому отруїтися можуть не всі люди, які споживали отруєний продукт. Токсин бацили ботулізму - холодостійкий, але чутливий до кислотності середовища. Підвищений вміст солі в продукті зупиняє розвиток цього мікроба. Спори ботулінуса дуже термостійкі, вони витримують температуру до 120 43. Тому цей мікроб може розмножуватися в консервах. В процесі розвитку цих мікробів виділяється газ, тому кришки банок здуваються. Хоча інших ознак пошкодження такого продукту немає, він однаково дуже токсичний і небезпечний для використання. Бацили ботулізму можуть успішно розвиватися і у вареній ковбасі, великих шматках копченого м`яса, буженині, червоній рибі.

При отруєнні ботулізмом токсин паралізує серцево-судинну та нервову системи, викликає пониження температури тіла, параліч мовлення. Лікування цього захворювання здійснюється за допомогою спеціальних сироваток, інакше може настати смерть.

Щоб запобігти поширенню цього захворювання слід правильно термічно обробляти та ретельно мити продукти, які готуються для консервування в домашніх умовах. На підприємствах масового харчування не слід допускати до реалізації бомбажні консерви, варену і смажену рибу зберігати ляше у морозильних камерах і не більше 48 год.

Приймаючи баночні консерви, слід перевіряти їх на бомбаж і зберігати у холодильній шафі. Не допускати приготування баночних консервів і грибів у домашніх умовах, оскільки гриби часто можуть бути засіяними спорами ботулінуса.

Отруєння стафілококом відбувається під час споживання їжі, отруєної токсинами цього мікроба. Стафілококові харчові отруєння можуть відбуватися при використанні різних продуктів. Ці мікроби здатні розвиватися за аеробних і анаеробних умов, вони нерухомі, утворюють не спори, а скупчення, що нагадують виноградне гроно. Найкраще розвиваються при температурі 37 °С. Гинуть при температурі 120 °С.

Джерелом забруднення харчових продуктів стафілококом найчастіше можуть бути люди, хворі на ангіну, катар верхніх дихальних шляхів, гнійничкові захворювання шкіри. Корови та кози, хворі на мастит, також можуть стати джерелом зараження продуктів.

Харчові продукти після отруєння цим мікробом зовні не змінюються, тому це небезпечно. Органом людини дуже чутливий до цього токсину і вже через 1-6 год. після отруєння проявляються ознаки захворювання-болі у шлунку, нудота.

Найчастіше отруєння стафілококом відбувається під час вживання молока, кефіру, кондитерських виробів (особливо з кремом), сиру, бринзи, рибних і м`ясних кулінарних виробів. Щоб запобігти цьому отруєнню, слід дотримуватися правил зберігання цих продуктів, а осіб, які мають доступ до харчових продуктів, за наявності гнійничкових захворювань та ангіни - до роботи не допускати.

Готову їжу можна зберігати не більше визначеного терміну при температурі 2 - 6 °С або в гарячому вигляді-не нижче 65 °С. Молоко слід обов`язково кип`ятити, простоквашу-самоквас використовувати лише для приготування тіста, непастеризований сир - для страв, які піддаються термічній обробці. Працівникам сфери масового харчування слід бути обережними з кондитерськими виробами. Зберігати вироби з масляним кремом при температурі 2-6 °С не більше 36 годин, зі заварним кремом - не більше 6 годин. У літній період кондитерські вироби зі заварним кремом бажано не готувати.

До харчових токсикоінфекцій належать отруєння, викликані бактеріями з групи сальмонел, кишечної палички, палички протея.

Отруєння сальмонелами найчастіше виникає під час вживання зараженого м`яса, яєць та продуктів їх переробки. Збудники сальмонелозів мають форму паличок із закругленими кінцями.

Вони не здатні утворювати спор, рухомі, найкраща температура для їх розвитку -37 °С. При температурі більшій від 80 °С-гинуть. Соляні розчини затримують розвиток цих мікроорганізмів.

Джерелом розповсюдження сальмонел може бути велика рогата худоба, свині, коні, домашні птахи та різні гризуни. Небезпечними для людей є тварини-бактеріоносії.

М`ясо може забруднюватися сальмонелами як за життя тварин, так і після їх забою. У хворих тварин можливе проникнення мікробів із кишечника у тканини. Молоко може інфікуватися ще у вимені тварини. Але зараження цих продуктів можливе і через дотик рук, одяг працівників, які безпосередньо стикаються з цими тваринами, через інвентар. М`ясо може забруднюватися у процесі забою, через контакт з тушами інфікованих тварин, через мух, гризунів. Яйця (особливо водоплавної птиці) також можуть бути інфіковані цим мікробом, їх можна використовувати лише для приготування продуктів, які піддаються високій термічній обробці. До продажу вони не допускаються. Риба, виловлена зі забруднених водойм, також нерідко може бути забрудненою сальмонелами.

Дуже сприятливим середовищем для розвитку цих мікробів є паштети, м`ясні або рибні фарші, ліверні та кров`яні ковбаси. Однак правильна термічна обробка продуктів може забезпечити їх очищення від сальмонел, ці мікроорганізми стійкі до висушування, тому довго можуть залишатися на предметах вжитку.

Щоб запобігти поширенню сальмонелозу, слід чітко дотримуватися сані-тарно-гігієнічних вимог під час приготування їжі, дотримуватися температурного режиму при зберіганні продуктів (особливо швидкопсувних). Одними з основних заходів попередження такого отруєння є своєчасне проходження працівниками сфери харчування медичних оглядів на сальмонелоносійність.

Крім цього, важливо дотримуватися маркування розробник дощок, ретельно мити столовий посуд, кухонний інвентар. При прийманні м`яса слід перевіряти наявність тавра, яке б свідчило про проходження ветеринарно-санітарного контролю. Під час приготування м`яса його потрібно добре проварювати та просмажувати, особливо вироби із фаршу. Яйця водоплавної птиці можна використовувати лише в хлібопекарській промисловості. Курячі яйця перед використанням слід обов`язково мити, молоко-кип`ятити, простоквашу-самоквас використовувати лише для тіста, непастеризований сир - для страв, які піддаються тепловій обробці. Холодні страви слід оберігати від забруднення руками під час приготування, заправлені салати та вінегрети зберігати не більше однієї години. Всю готову їжу потрібно зберігати при температурі 2 - 6°С і не більше визначених термінів, а гарячому вигляді - не нижче 65°С. їжу, яка довго зберігається, необхідно піддавати повторній тепловій обробці.

Кишкова паличка та паличка протея. Кишкова паличка є постійним жителем кишечника за умови нормальної його мікрофлори. Вона має дещо округлу форму та не здатна утворювати спори. Найкраще розвивається при температурі 37 °С, а при нагріванні до 60 °С-гине.

В організмі людини вона синтезує необхідні вітаміни й інші речовини, які мають антибіотичні властивості стосовно збудників кишечних інфекцій. Проте ця паличка при послабленні захисних функцій організму може проникати в інші органи, викликаючи при цьому запальні процеси. Потрапляючи на харчові продукти, ці мікроби (розмножуючись) можуть викликати отруєння. І паличка протея, і кишкова паличка належать до мікробів, які вражають багаті на білок продукти. В такому середовищі вони здатні швидко розмножуватися, не змінюючи при цьому зовнішнього вигляду та смаку продуктів.

Хоча паличка протея слабо руйнує білки, накопичення її на продукті (як і кишечної палички) викликає отруєння, яке протікає подібно до отруєння сальмонелами, проте в легшій формі.

Найкращим середовищем для розвитку цих мікроорганізмів є м`ясні та рибні продукти (особливо фарші), гарніри, салати.

На харчові продукти ці палички можуть потрапити через контакт із хворими людьми, при порушенні санітарно-гігієнічних правил. Можливе забруднення товарів цими мікроорганізмами ще до їх надходження в торгівлю чи на підприємства масового харчування. Тому важливо ретельно здійснювати термічну обробку продуктів і стежити за температурним режимом зберігання.

 

Пам'ятайте!!!!
Гострим кишковим захворюванням можна запобігти, якщо:
- Суворо дотримуватись правил особистої гігієни: мити руки з милом перед приготуванням їжі та її вживанням, після кожного  віідвідування туалету;
- Ретельно промивати сирі овочі та фруктир перед вживанням питною проточною водою, обдавати їх окропом, молоко і воду вживати тільки в кип'яченому вигляді;
- Для приготування їжі користуватися тільки свіжіми харчовими продуктами;
- Слідкувати за чистотою в оселі, особливо на кухні;
- Користуватися водою тільки із упорядкованих джерел;
- Не купувати у випадкових осіб і в місцях, заборонених для торгівлі, продукти харчування сумнівного походження.